Маркування побутової техніки. Енергетична етикетка

 

Згідно із Директивою Європейського Союзу 2010/30/ЕС було введено маркування для більшості побутових приладів, лампочок щодо їх енергоефективності.

Енергетичне маркування побутової техніки в Україні здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження технічних регламентів щодо енергетичного маркування» (від 07.08.2013 р. № 702, зі змінами), що діє з 9 квітня 2014 року та яким затверджено вимоги щодо надання інформації про рівень ефективності споживання енергетичних та інших основних ресурсів енергоспоживчими продуктами, а також додаткової інформації, що дасть змогу споживачам обирати найбільш енергоефективні продукти. На даний час ці вимоги поширюються на освітлювальні прилади, пральні машини, сушильні машини, посудомийні машини, холодильні прилади, духові шафи та кухонні витяжки. Ці продукти повинні мати енергетичну етикетку.

Дія цього Технічного регламенту не поширюється на продукти, які були у використанні.

Енергоспоживчий продукт (далі – продукт) – будь-який товар, який споживає енергію під час його використання, розміщується на ринку та/або вводиться в експлуатацію в Україні, а також елементи, що можуть бути частиною продуктів, на які поширюється дія Технічного регламенту.

Енергетичне маркування – інформування споживача про рівень ефективності споживання продуктом енергетичних та інших основних ресурсів, а також надання додаткової інформації шляхом використання енергетичної етикетки.

Енергетична етикетка – етикетка встановленої форми, яка містить інформацію про рівень ефективності споживання продуктом енергетичних та інших основних ресурсів (клас та показники енергоефективності), а також додаткову інформацію.

В основу побудови форми енергетичної етикетки покладено класифікацію енергетичних характеристик енергоспоживчих продуктів, що використовує позначення семи класів енергоефективності літерами від А до G. Кожному класу привласнюється колір етикетки від темно-зеленого (високий клас енергоефективності) до червоного (низький клас).

У найближчі місяці багато виробників почнуть поставляти продукцію з двома енергетичними етикетками з абревіатурами A + і тд і нинішніми абревіатурами від A до G.

На етикетках енергоефективності за новими стандартами та старі маркування відрізнятимуться один від одного. Причина: впровадження нової класифікації та нових методів вимірювань у ЄС, при цьому обидві маркування є коректними.

У разі створення продукту з кращими енергетичними характеристиками, зазначена класифікація може бути доповнена додатковими класами енергоефективності А+, А++, А+++.

Етикетки, що позначають енергоефективність, поділені як мінімум на чотири категорії:

  • подробиці приладу: в залежності від самого приладу, специфічні подробиці моделі та її матеріалів;
  • клас енергоефективності: кольоровий код, пов’язаний із класами, який дає уявлення про енергоспоживання приладу;
  • споживання, ефективність, ємність і т.д. (цей розділ вказує на характеристики приладу);
  • шум: шум, який створює прилад, вказаний у децибелах.

Основними споживачами електроенергії в середньостатистичному домі є холодильник та морозильна камера. Вони, як правило, постійно включені, і на їх частку припадає найбільше споживання – 27% електроенергії. Далі, по мірі убування «ненажерливості», слідують:

  • електроплита – 21%;
  • освітлення – 18%;
  • пральна машина – 15%;
  • телевізор – 11%;
  • інше – 8%.

Енергетичні етикетки (або «енергетичний паспорт» обладнання) надають корисну інформацію для покупців, коли вони обирають вироби між різними моделями чи виробниками

Використання електроприладів високого класу енергоефективності дозволить значно заощадити на оплаті електроенергії, проте, вартість таких моделей набагато більше. Це пояснюється використанням більш сучасних, технологічно складніших, а значить, більш дорогих елементів.

Вибираючи нову техніку, окрім дизайну, фірми виробника, габаритів і потужності, зверніть увагу на клас енергоспоживання. Окрім значної економії бюджету при оплаті рахунків за електрику, повсюдне поширення економічної техніки дозволить знизити витрати природних ресурсів, багато з яких є невідновних. Це, в свою чергу, дозволить покращити екологічну ситуацію, яка ускладнюється рік від року.