Права споживача житлово-комунальних послуг

Сфера житлово-комунальних послуг є однією з найскладніших проблем для споживачів. Складність та заплутаність законодавства, невиконання законних вимог співробітниками підприємств ЖКГ завдає моральної та матеріальної шкоди громадянам.
Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області нагадує основні права споживачів житлово – комунальних послуг та шляхи їх вирішення.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 7 червня 2018 року № 2189-VIII (далі – Закон) передбачає надання житлово-комунальних послуг виключно на договірних засадах між виконавцями та споживачами послуг. Договори про надання послуг регулюють відносини між сторонами та визначають їх права та обов’язки. Договір – це саме той документ, на підставі якого споживач може пред’являти претензії за ненадані або за неякісно надані послуги, а також вимагати виконання перерахунку та відшкодування збитків.
Права споживачів житлово-комунальних послуг визначені у Законі України «Про житлово-комунальні послуги».
Споживач житлово-комунальних послуг має право:
– одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з умовами укладених договорів;
– безоплатно одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги;
– на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;
– на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості;
– на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг;
– складати та підписувати акти-претензії у зв’язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг;
– розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги тощо.
У договорі про надання послуги, який складається відповідно до правил надання послуги та типового договору чітко визначено перелік прав та обов’язків сторін, які є невід’ємним додатком такого договору. Це дає змогу визначити сфери відповідальності виконавця послуги та зобов’язати споживачів дотримуватися визначених правил. У договорі також визначено ціну та порядок оплати послуги, а також доступ виконавця до приміщень будинку.
Інформацію, пов’язану з виконанням такого договору, виконавець зобов’язаний доводити до відома споживачів шляхом розміщення відповідних інформаційних матеріалів на визначених у цьому договорі ресурсах.
Одним з дієвих інструментів захисту прав споживача є складання акту-претензії, що регламентується Законом України «Про житлово-комунальні послуги». В разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг чи його представника для перевірки кількості та якості наданих послуг. Для того, щоб засвідчити факт ненадання послуг, або надання неякісних послуг потрібно скласти у письмовій формі відповідний акт. Чинним законодавством визначено порядок складання актів-претензій та їх подання виконавцеві послуг. Тільки такі претензії будуть прийняті виконавцем або судом у якості доказів.
Також, у разі заподіяної шкоди майну споживача, його життю або здоров’ю, яка виникає внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг Законом передбачено відшкодування. Доказами можуть бути будь-які дані, що мають відношення до справи та засвідчують факт заподіяння шкоди, а також понесення матеріальних витрат, причинний зв’язок між заподіяною шкодою і діями відповідача. Для визначення розміру заподіяної шкоди та встановлення причинно-наслідкового зв’язку буде необхідно провести відповідну експертизу за рахунок позивача. В подальшому витрати на експертизу можна включити в ціну позову.
Якщо врегулювати спір шляхом надсилання акта-претензії не вдалося – є зміст звертатися до суду. Захист прав споживачів здійснюється в порядку цивільного судочинства на підставі Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України “Про захист прав споживачів”.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав у всіх судових інстанціях.