Борщівник Сосновського – культура, яку вирощували на корм (силос) для тварин у 50-их роках минулого сторіччя. У зв’язку зі змінами соціально-економічних умов у країні та реформами в аграрному секторі (зміни власності на землю, перепрофілювання сільськогосподарських підприємств тощо) ця рослина втратила свою кормову і господарську цінності. На сьогодні є всі підстави борщівник Сосновського вважати злісним бур’яном.

Через загальну бездіяльність у суспільстві бур’ян «мігрує» Україною : смугами автомобільних та залізничних шляхів, узбіччями польових доріг, з’являється на сільськогосподарських угіддях, необроблюваних землях, пустирях, сміттєзвалищах, присадибних і дачних ділянках, обочинах лісів, населених пунктах, поблизу навчальних закладів, відомчих установ і організацій. Насіння борщівника розноситься вітром і переноситься водою. Повітряні потоки від автотранспорту, що рухається на великій швидкості, сприяють розселенню насіння. Водночас спостерігається витіснення ним місцевих видів трав’яних і деревних порід рослин.

Великі і широкі листки борщівника розпускаються навесні раніше за інші рослини (трави), затінюючи поверхню ґрунту, на якій після його заселення рослини інших видів більше не ростуть.

Під борщівником зникає навіть деревна дернина, а восени, коли його листки в’януть, грунт під ним оголюється, зазнає змиву.

Борщівник Сосновського («ведмежа лапа», «помста Сталіна», «окупант») – багаторічна рослина родини зонтичних. Оскільки довжина листків борщівника часто сягає 2 м, інколи буває до 3,5 м, відповідно з’явилася народна назва «гераклова трава». Борщівник Сосновського сягає заввишки 3 м, має порожнинне стебло завтовшки до 10 см.

Борщівник – отруйний і небезпечний! Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки, що під дією ультрафіолетового (зокрема, сонячного) випромінювання надають йому токсичних властивостей. Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1-3 ступенів. Опіки, особливо у перші кілька діб, схожі на термічні, розвиваються поступово під впливом сонячного ультрафіолету. Місця уражень важко гояться, загострюються прояви інших шкірних захворювань. Найбільша кількість постраждалих фіксується саме у літні місяці, адже саме в період спеки найбільш ймовірним є контакт шкірних покривів людини із отруйною рослиною. Часто потерпілі не розуміють, що одержали саме опік. До лікаря звертаються лише згодом, тому що на ранніх стадіях опік не завдає серйозного клопоту. У переважній більшості страждають відпочиваючі, рибалки та косарі. Клінічні ознаки проявляються лише згодом, через кілька годин чи навіть діб. Ознаками ураження шкірного епітелію борщівником є почервоніння, локальний набряк, пекучий біль; у важких випадках – пухирі з прозорою рідиною. Площа опіків може сягати 15-40% тіла. Загалом лікування триває 5-10 днів, але якщо люди зволікають і не звертаються вчасно за медичною допомогою, то розтягується до трьох тижнів. Іноді проводяться навіть оперативні втручання.

Коренева система у рослин стрижнева, добре розвинена, але у грунт проникає не глибоко: основна маса залягає у шарі до 30 см (окремі корені досягають глибини понад 2 м).

Відростає відразу ж після танення снігу. Через 40-45 днів після початку весняного відростання  висота рослин сягає 1,5-1,7 м. Приблизно через місяць (кінець червня-початок липня) найбільш розвинені рослини зацвітають. Зацвітає борщівник на другий-сьомий рік життя залежно від ступеня розвитку. Квітка – складний зонтик, білий або зелено-жовтий. Тривалість цвітіння становить 30-40 днів. На центральних парасольках насіння дозріває через 40-45 днів, на бічних – на 7-10 днів пізніше. Після плодоношення рослина відмирає.

У грунтi насіння борщівника може зберігати життєздатність до 15 років. В середньому одна рослина виробляє близько 20 тисяч насінин.

Світовий досвід демонструє, що боротись з борщівником доволі складно.

Способи боротьби з поодинокими рослинами борщівника Сосновського – скошування та викопування коренів  на глибину 8-12 см. Для знищення великих масивів борщівника Сосновського на ділянках, де дозволяють санітарні норми, найефективніший метод боротьби – хімічний, який потрібно застосовувати навесні на початку вегетаційного періоду. Проти борщівника рекомендують застосовувати препарати гліфосатної групи згідно Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Хімічний метод  найбільш ефективно проявляє себе при висоті борщівника до 0,5 м. Коли з якихось причин не вдалося вчасно провести захисні обробки, борщівник скошують, а після відростання першої пари справжніх листків обробляють гербіцидами. Такі обробки проводять два-три рази за сезон. Забороняється випасання худоби та заготівля сіна у зоні 300 м від оброблених територій протягом 15 діб; забороняється обробка земель на відстані менше 300 м від місць постійного перебування людей.

 

Головний спеціаліст
управління фітосанітарної безпеки
Валентина Давидова