Бактеріальний опік плодових

 

Збудник: Erwinia amylovora

Надзвичайно шкодочинна хвороба плодових культур.  Erwinia amylovora — грам-негативна паличкоподібна бактерія родини Enterobacteriaceae, облігатний паразит рослин та небезпечний фітопатоген.

Збудник уражує близько 170 видів рослин. Найбільшої шкоди завдає рослинам родини Rosaceae. Найчутливішими плодовим культурами до опіку є: груша, яблуня, айва, слива, абрикос, вишня, персик. Декоративні та дикорослі: глід, піроканта, горобина, китайська айва, спірея, троянда. Існує виражена сортова різниця в чутливості до захворювання.

Опік плодових уражує квіти, листки, пагони, гілки, стовбур, корінь, плоди. Квіти в’януть, змінюють забарвлення від природного до коричневого та чорного, засихають, залишаючись на дереві. При теплій вологій погоді на квітках і квітконіжках спостерігається виділення молочно-білого ексудату. Листки та пагони в’януть, темніють та згодом засихають.

Збудник зимує виключно в інфікованій рослині-господарі. Виразки, що перезимували, є найважливішим джерелом ураження квітів навесні. Бактерії проникають у рослини через квітки, рани, тріщини, продихи. З розвитком хвороби бактерії поширюються по корі, гілках і стовбуру, уражуючи все дерево, що призводить до його загибелі.

Зараження рослин може відбуватися в різні періоди вегетації, коли температура повітря є оптимальною для розмноження бактерій, а також наявне зволоження, опади та комахи переносники.

Найбільш сприятливими для розвитку захворювання навесні є температура повітря вище +18°С та відносна вологість повітря 17 %. Розвитку інфекції сприяють тривалі дощі та висока вологість. Співвідношення високої атмосферної та ґрунтової вологості підвищує внутріклітинну вологість тканини рослини і тим самим прискорює рівень розмноження та виживання E.аmylovora.

Виділяють три критичні періоди появи хвороби:

  • ранньовесняний (період розпускання бруньок і цвітіння);
  • літній (період інтенсивного росту дерев);
  • осінній (період посиленого сокоруху).

Уражуються гілки, квітки, плоди. Хвороба розпочинає свій розвиток з раптового в’янення квіток, молодих листків, пагонів. Листки чорніють, скручуються, відмирають, але не опадають.

Уражені органи набувають вигляду обпалених, чорніють. Плоди, що з’явилися, стають зморшкуватими, чорніють, зменшуються і не опадають, стиглі плоди не уражуються. Уражені молоді пагони і гілки спочатку стають ніби налитими рідиною, яка через певний час починає сочитися і стікає по корі у вигляді ексудату і застигає у вигляді краплинок від янтарно-жовтого до темно-бурого кольору. Типовим є гачкоподібне згинання кінчиків пагонів.

На корі старших за віком гілок з’являються клиноподібні виразки, які можуть повністю їх оперізувати і призводити до загибелі дерев. На зрізі виразкова тканина має червонувато-коричневе забарвлення, а уражені судини утворюють мармуровий малюнок. Інколи кора навколо виразки розтріскується. За вологої, теплої погоди з тріщини виділяються краплини молочно-білого ексудату.

На великі відстані бактеріальний опік може бути перенесений насамперед з рослинами-господарями, що містять приховану інфекцію, садивним матеріалом і прищепами. Збудник опіку може розповсюджуватися комахами (попелиці, бджоли, оси, мухи, джмелі, фітофаги – попелиці, галиці), птахами, з дощем і повітряними масами. Ураження рослин посилюються при недотриманні правил дезінфекції і недбалості при догляді, обрізуванні, щепленні.

Агротехнічні заходи:

  • сильно уражені опіком плодові дерева знищують шляхом викорчовування і спалювання їх;
  • при незначному ураженні окремих гілок опіком проводять п’ятиразовий обробіток в період цвітіння плодових дерев бордоською рідиною;
  • у період спокою пізно восени роблять обрізку окремих гілок: молодих на відстані 20-25 см від місця ураження, старих – на відстані 10-15см;
  • як профілактичний захід рекомендується проводити викорчовування дикорослих груш, які можуть бути джерелом інфекції.