Останнім часом в озелененні все частіше використовують аборигенні види рослин, тобто тих, які є характерними для певної території (тобто місцеві) і зростали на ній сотні, а інколи й тисячі років. Існує два підходи до використання аборигенних рослин: їх можна додати до вже існуючого дизайну або ж створити повністю новий, імітуючи природні ділянки – узлісся, луки, степові схили. Останній підхід виділяють в окремий стиль ландшафтного дизайну – «дикий сад» або «сад в природному стилі».

Дикий сад набуває шаленої популярності у всьому світі. Його головною рисою є максимальне наближення саду до дикої природи, без складних композицій та чітких геометричних ліній. Акцент робиться на природній невпорядкованості та простоті. І, звісно, натхнення черпається від самої Природи.

Добре освітлена ділянка з родючим ґрунтом – ідеальне місце для створення «ромашкового» поля з королиці звичайної

 

В чому ж перевага аборигенних видів? Вони адаптовані до місцевого клімату, а тому невибагливі та не потребують пестицидів і добрив. Аборигенні рослини потребують менше догляду, їх не потрібно укривати в морозні зими, поливати в спекотні літні дні. Вони є більш стійкими до хвороб та шкідників. Місцеві рослини створюють середовище, придатне для існування птахів, метеликів, диких бджіл та інших комах-запилювачів, яких, через бездумну діяльність людини, стає все менше. Натомість інтродуковані рослини (тобто рослини, що знаходяться за межами свого природнього місцезростання) не підтримують такого великого біорізноманіття. Іноді вони «втікають» з ділянок, на яких культивуються, суттєво змінюючи природні території та стають причиною значного скорочення і навіть вимирання окремих місцевих видів тварин, рослин та інших живих організмів.

Серед аборигенних видів є величезна кількість рослин з прекрасними декоративними властивостями. Серед них можна знайти рослини різного розміру, форми, текстури і кольору, дерева та кущі, трав’янисті одно- і багаторічники, ранньоквітучі рослини, тощо. Крім того, спеціалізовані магазини, розсадники та садові центри пропонують широкий асортимент сортів та форм, що є удосконаленими місцевими видами: деревій звичайний, герань лучну, цибулю (аліум) часникову, лещицю (гіпсофілу) волотисту, гвоздику трав’янку та піщану, конвалію звичайну, гірчак зміїний, півники (ірис) сибірські, калюжницю болотну, купальницю європейську, плакун верболистий, латаття біле, вероніку колосисту, молочай (еуфорбію) мигдалеподібну та кипарисову, рокитник віниковий та багатьох інших. Можна також підібрати місцеві лікарські рослини, які використовують для пиготування чаю та спецій: м’яту колосоподібну, калину звичайну, чебрець повзучий та блошиний, материнку звичайну (орегано), валер’яну лікарську, звіробій звичайний, алтею лікарську, тощо.

Проте важливо розібратися, чи підходить конкретна рослина для вашої місцевості, адже північна частина нашої області знаходиться в зоні Полісся, південна – Лісостепу. Але є й чимало декоративних аборигенних рослин, що підходять для всіх куточків області. Огляньте свій сад «свіжим оком». Ваша ділянка суха і добре освітлена чи темна і поросла мохом? Піщана, глиниста чи з родючим українським чорноземом? Уявіть, як виглядатиме територія рано навесні, коли дерева ще голі і влітку, коли листя дерев створить мереживні тіні. Наприклад, чимало ранньоквітучих рослин, як от анемона дібровна, підсніжник звичайний та печіночниця звичайна прекрасно ростимуть під деревами, адже цвітуть ще до масового розпускання листя. В тіні добре ростимуть лісові рослини, в напівтіні – рослини узлісь, на добре освітлених ділянках – лучні, польові та степові рослини.

Чебрець повзучий надасть п’янкого аромату повітрю в спеку, а взимку зігріє казковим чаєм

 

Після того, як Ви визначилися, які аборигенні рослини і де будете висаджувати, необхідно подбати про якісне насіння і посадковий матеріал. Збирати насіння з природи рекомендуємо лише в невеликих кількостях, а викопувати цілі рослини не рекомендуємо взагалі, адже це може суттєво вплинути на екосистему. Збирати насіння та плоди найчастіше треба повністю дозрілими, можна відламуючи верхівки пагона, але обережно, щоб не пошкодити кореневу систему. Сушити насіння треба в добре провітрюваному приміщенні, а зберігати в звичайних паперових пакетиках в звичайних кімнатних умовах. Насіння багатьох аборигенних рослин не здатні зійти одразу після збору, адже знаходяться в стані спокою. В таких випадках рекомендують покласти герметично запаковані пакетики в холодильник на декілька тижнів. Крім того, їх сходи розвиваються досить повільно, і при посіві безпосередньо у відкритий ґрунт сильно заростають бур’янами, які сходять значно раніше і стрімко розвиваються.

Махрова форма мильнянки (сапонарії) лікарської – невибагливої рослини з приємним ароматом. До того ж прекрасно виглядає на клумбі

 

Якими б декоративними вони не були, не можна збирати жодних частин рослин (і навіть насіння) видів, які включені до Червоної книги України та офіційних переліків регіонально рідкісних рослин. Також незаконно збирати насіння та інший рослинний матеріал на території об’єктів природно-заповідного фонду.

Значно легше купити саджанці або насіння в спеціалізованих магазинах та розсадниках. Тим більше, що чимало популярних інтродукованих рослин мають аналоги серед аборигенних видів, які за своїми декоративними характеристиками їм зовсім не поступаються. Наприклад, замість липи американської можна знайти форми липи серцелистої; замість асортименту сортів барбарису Тунберга – сорти барбарису звичайного; замість дзвоників (кампанули) молочноцвітих – двоники скупчені чи персиколисті.

В роздрібній торгівлі досить часто не вказують конкретний вид рослини, на основі якого створено сорт, а лише рід. Тому виникають труднощі з’ясувати чи є ця рослина аборигенною. Наприклад, «ялівець Skyrocket» є сортом ялівця скельного, а тому інтродукованим, а «ялівець Hibernica» є сортом ялівцю звичайного, тобто аборигенним. Але це досить легко уточнити за допомогою інтернету.

Гвоздика піщана має тонкий аромат і, відповідно до назви, добре росте на поліських піщаних ґрунтах

 

Дикий сад не тільки популярний, але і доступний. Він підходить для будь-якої місцевості і гаманця. Якими б прекрасними не були парки, квітники та альпінарії, але все ж найкращий художник – сама Природа.