Ще первісна людина розуміла важливість якісного насіння, відбираючи для посіву найбільші насінини з найкращих плодів. Власне, так і були створені перші в історії людства сорти рослин.

Роль насіння в отриманні високих врожаїв в своїх трактатах відзначали Катон, Варон, Колумелла та інші древні мислителі. Ще в І столітті Пліній Старший писав: «На насіння слід зберігати зерно, що на току виявляється у самому низу; воно найкраще, тому що найважче».

Проте початком історії насінконтролю вважається 1863 рік, коли відомий німецький вчений Фрідріх Ноббе організував в м. Тарандт (Німеччина) першу в світі контрольно-насіннєву станцію. Його методики перевірки насіння на чистоту та життєздатність швидко поширились і набули широкої популярності у Європі і Північній Америці. Накопичені знання Ф. Ноббе узагальнив в праці «Насіннєзнавство» («Samenkunde»), яка вийшла в світ в 1876 році і започаткувала нову самостійну науку. Згодом станції з насіннєвого контролю  було створено в Ризі (1864 р.), Санкт-Петербурзі (1877 р.), Москві (1881 р.) та у США (1887 р.).

В Україні першу контрольно-насіннєву лабораторію було створено у 1897 році Київським товариством заохочення землеробства та сільськогосподарської промисловості. Першим керівником Київської контрольно-насіннєвої станції став професор Петро Родіонович Сльозкін (1862-1927 рр.). Ним було прочитано перший в Україні курс лекцій з насіннєзнавства в Київському політехнічному інституті, а в 1909 р. підготовлено «Конспект лекцій з насіннєзнавства».

З часом подібні станції створюються в різних українських містах при сільськогосподарських товариствах та науково-дослідних станціях.  До 1917 р. на українських землях діяло майже 50 таких закладів. Потужним центром була Харківська контрольно-насіннєва станція, яку з часом було реорганізовано у Центральну контрольно-насіннєву станцію Наркомзему УСРР, директором якої став Микола Миколайович Кулєшов. Головним завданням центральної станції було загальне керівництво та проведення перевірочних аналізів зразків насіння всіх контрольно-насіннєвих станцій УРСР. За сприяння М. М. Кулєшова на території УРСР створено єдину систему лабораторій з єдиною методикою визначення якості насіння. В 1932 р. усі контрольно-насіннєві установи було об’єднано у Всесоюзну державну насіннєву інспекцію, в підпорядкуванні якої перебували республіканські, обласні та районні лабораторії. В 1965 році всі лабораторії було реорганізовано в насіннєві інспекції, які, окрім власне лабораторного аналізування, здійснювали також контроль за вирощуванням насіння в господарствах та апробацію посівів.

Після розпаду СРСР в Україні створено Державну насіннєву інспекцію України. З того часу було багато різних змін і намагань пристосувати вітчизняну систему насінконтролю до кращих світових практик. Важливим було також підписання у 2002 році Закону «Про насіння і садивний матеріал». Наразі нагляд за дотриманням законодавства у цій сфері здійснюється відділами нагляду в насінництві та розсадництві Головних управлінь Держпродспоживслужби в областях.

З 1897 року і вже 123 роки поспіль 29 жовтня відзначається в Україні як День насіннєвого контролю. Тож вітаємо наших колег з цим святом і зичимо міцного здоров’я, натхнення в роботі, нових звершень і здобутків!