До відома суб’єктів господарської діяльності

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2017 р. № 934 «Про внесення змін до пункту 7 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від
1 серпня 2013 р. № 533» було змінено терміни періодичності проведення планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням суб’єктами господарювання вимог законодавства про ціни і ціноутворення.

Відтепер такі планові заходи здійснюватимуться з такою періодичністю:

1) у суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику – не частіше ніж один раз на два роки (до цього – один раз на рік);

2) у суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику – не частіше ніж один раз на три роки (до цього – один раз на два роки);

3) у суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику – не частіше ніж один раз на п’ять років.

 

Нагадуємо, що відповідні критерії ступеня ризику було визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 533 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 р. № 1103 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»).

Зокрема, критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з продажем (реалізацією) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, є:

1) належність суб’єкта господарювання до суб’єктів природних монополій;

2) монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання на ринку;

3) порушення вимог законодавства про ціни і ціноутворення;;

4) підвищення більш як на 10 відсотків цін на зазначені товари протягом певного періоду часу.

 

Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання належать до одного з трьох ступенів ризику – високого, середнього або незначного.

 

До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб’єкти, які:

1) займають монопольне (домінуюче) становище на ринку;

2) є суб’єктами природних монополій;

3) здійснюють продаж (реалізацію) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, ціни на які підвищені більш як на 10 відсотків протягом одного місяця;

4) допустили протягом останніх трьох років, що передують плановому, але не менш як за результатами двох останніх заходів державного нагляду (контролю), порушення вимог законодавства про ціни і ціноутворення.

 

До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику належать суб’єкти, які здійснюють продаж (реалізацію) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, ціни на які підвищені ним більш як на 10 відсотків протягом трьох місяців.

 

До суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать суб’єкти, які здійснюють продаж (реалізацію) товарів, щодо яких встановлено державне регулювання цін, та не відносяться до суб’єктів господарювання з високим або середнім ступенем ризику.

 

У разі коли за результатами планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) (за наявності) протягом останніх шести років для суб’єктів господарювання, які віднесені до середнього ступеня ризику, та протягом останніх десяти років для суб’єктів господарювання, які віднесені до незначного ступеня ризику, у суб’єкта господарювання не виявлено порушень вимог законодавства про ціни і ціноутворення, наступний плановий захід державного нагляду (контролю) щодо такого суб’єкта господарювання здійснюється не раніше ніж через період часу, встановлений для відповідного ступеня ризику, збільшений в 1,5 рази.

 

Якщо з дня прийняття такого рішення за результатами позапланових перевірок виявлено порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства у відповідній сфері, наступний плановий захід державного нагляду (контролю) щодо такого суб’єкта господарювання здійснюється у наступному плановому періоді.